Lviv: The Day After Tomorrow

Продолжаем следить за развитием событий, связанных с «оптимизацией» транспортной системы Львова, в чем нам традиционно помогает Оксана Невостуева. С первой статьей этой серии “Lviv 2012: Apocalypse Now” можно ознакомиться здесь.

А Васька слушает, да ест.
И. А. Крылов, “Кот и повар” (1813)

Здавалося б, ну все, ввели нам цю нову транспортну систему, потихеньку стихли всі напів-обурені розмови на тему несправедливості буття, зажили всі рани після падінь під час погоні за маршруткою, ринок теплих шкарпеток та шапок зріс до рекордного рівня – треба ж якось утеплятись на період ранково - вечірнього транспортно - зупинкового моціону. Найбільш сміливі навіть насмілились майже вголос послати можновладців далеко і без куска хліба – та, мабуть, оце далеке місце їм уже доволі знайоме і затишно оформлене, звідти вони зазвичай повертаються щасливі та з магнітиками.

Я ніколи не сумнівалась ні у своїх співвітчизниках, ні у об’єкті їх вибору. Що б не відбувалось за вікном, креативність наших лідерів завжди вражала: у мистецтві створення неймовірно важливих інцидентів для відвернення уваги мешканців міста від банальних проблем сьогодення їм немає рівних. Ні, шановні, якщо Вам кортить стати фінансовим генієм або ж великим детективом Коломбо на ниві міжнародного «ефективного перерозподілу» коштів, не по Гарвардах - Оксфордах потрібно шастати – штурмуйте міськраду та її комітети своїми резюме. Незважаючи ні на що, професіоналів свого діла потрібно поважати.

Ну що ж, нова тема дня – введення електронного квитка у транспорті міста. Не можу вкотре не потішитись за любителів усього європейського: ось і на вашій вулиці назріває свято, скоро у нас все буде ну зовсім як у Них. Ще одна щаслива категорія людей – вічні опозиціонери. Що не кажи, а наша влада дбає й про них, постійно створюючи підґрунтя для розширення поля їх діяльності. Проте звертаюсь сьогодні перш за все до тих маргіналів, котрі все ще намагаються користуватись логікою.

Отож, сухі факти. Міськрада згенерувала чергову ідею для покращення добробуту мешканців та для підвищення інвестиційної привабливості міста Лева (треба ж зарплату відпрацьовувати – не всім платять за проведення робочого часу вКонтакті). Не затягуючи з оптимізацією, проводиться неупереджений тендер на вибір стратегічного партнера у реалізації проекту; вирішальним фактором, як і завжди, служить славнозвісне співвідношення ціни та якості, з ухилом у сторону останньої. (Не всі із нас магістри математики, не всім знайомі поняття оптимізації та цільової функції, тому повіримо на слово, що це все таки покращення). Далі – технічні подробиці: власне, утвердження міськрадою радою створення спільного підприємства ТзОВ «Леокарт», проведення кампанії по залученню коштів, реалізація умов домовленостей. Все просто, схема зрозуміла кожному. Для більшої переконливості нам наводять цифри про статутний капітал у 7.7 млн грн, котрий буде сформовано із коштів міста (51%) та переможця тендеру – компанії “Ригас Карте” (49%). Ну тепер все ясно, підприємство-виконавець належатиме місту, тобто ніхто нас надурити не зможе.

Найбільш хитрі та прозорливі відразу ж спішать у терени інтернету, на гулі, слава б*гу, забанено небагатьох. Але всупереч тому, що по телевізору постійно розповідають про те, що в інтеренеті можна знайти всіх і все за лічені секунди, чарівне ризьке підприємство так і залишається інкогніто. Найбільш імовірним претендентом пропоную вважати юридичну одиницю, сховану за адресою http://www.rigaskarte.com/ . Звісно, шкода, що тут представлена банальна інтерактивна карта Риги та Латвії, а також, що англомовної версії сайту немає. Але то все дрібниці – немає сайту, значить немає грошей, значить не крадуть. Або ж так – немає англомовної версії, значить це локальна порядна компанія, ще не загарбана європейськими (пробачте, американськими) імперіалістами-злодюгами, значить дурити нас не будуть. Все, пропоную тендери у Львові вважати чесними та прозорими, а неймовірне везіння – просто знаком всесвіту про те, що ми стоїмо на правильному шляху. Якщо у Вас є більш достовірна інформація – буду вдячна за її приведення в коментарях, ми, прості люди, завжди захоплювались тими, хто стоїть біля витоків інформації. Якщо для когось важливою буде юридична адреса підприємства, її теж можна знайти: Vīlandes 6-3, Rīga, LV-1010. Будете проїздом – зайдіть, ознайомтесь.

На підтвердження чесності влада наступним кроком наводить нам відверті, не завжди приємні, цифри. Отже, на облаштування одного транспортного засобу необхідно витратити близько 2.5 тис євро (спокійно, шановні, пам’ятаємо, що це все заради добробуту наших дітей). Таким чином, загальна сума інвестицій для впровадження електронного квитка у Львові становитиме 41-42 млн грн. Загалом ТзОВ «Леокарт» працевлаштує 6-7 осіб – ставимо ще один плюсик владі, й із безробіттям іде активна боротьба.

А на цьому етапі давайте зробимо деякі підрахунки, як то кажуть – “легким помахом руки”.

·         Згідно останніх офіційних даних, Львів обслуговується 600 маршрутними таксі. Отже, на їх модернізацію необхідно затратити 2 500 * 600 = 1 500 000 євро. Ні, ще рано порівнювати цифри та критикувати автора/владу (потрібне підкреслити), ідемо далі.

·         Електротранспорт Львова, імовірно, значиться як стратегічно важливий об’єкт, тому достовірної інформації про кількість одиниць транспорту у пересічного громадянина немає. Проте можемо з ціллю проведення наших розрахунків припустити, що на електротранспорт буде витрачено таку ж суму, як і на маршрутні таксі (логічним видається припущення про те, що 9 трамвайних та 10 тролейбусних маршрутів обслуговує не більше ніж 600 одиниць). Таким чином, на обладнання електротранспорту необхідно затратити 1 500 000 євро.

·         Згідно офіційного курсу НБУ, станом на 06.02.2012, 1 євро коштує 10.51 гривень. Отже, для того, щоб обладнати всі транспортні засоби Львова, необхідно витратити 3 000 000 * 10.51 = 31 530 000 грн.

А ось тут настає момент як у тому старому доброму анекдоті – «куди подівся долар?». Думаю, всі б із задоволенням посміялись, якби мова не йшла про суму у 10.47 мільйонів гривень. Так, ми не врахували зарплату працівників – нагадаємо, їх 7. Нехай виконання зобов’язань займе 6 місяців разом із закупкою, налаштуванням та встановленням обладнання. Таким чином, нам хочуть сказати, що працівники отримуватимуть (10 470 000 / 6) / 7 = 249 285.71 гривень в місяць? Шановні можновладці, а які умови конкурсу на вакантну посаду – я готова зголоситись! Так, я знаю, що окрім стандартного набору якостей Вам потрібно представити й інші вигоди співпраці зі мною. Ну що ж, ми дорослі люди, давайте говорити відверто – я готова працювати за пів ціни. Так, демпінг у плані торгів за заробітну плату діло звичне, але ж 50% - згодьтесь, це просто вдача, менше беруть хіба що китайці.

Окремим питанням цікавить також джерело надходження коштів. 3.8 млн грн у статутний капітал буде надано АТП №1. Решта власного капіталу фінансуватиметься із фондів партнера. Наразі не варто, мабуть, акцентувати увагу на тому, що на сайті Львівської міської ради дещо змазано поняття уставного та власного капіталу – та й правильно, не тим потрібно зараз перейматись, головне, що 7.7 млн грн. вже знайдено. Далі влада йде банальним шляхом – в банк, за позикою в розмірі 28.5 млн грн. Тут теж все прекрасно, навіть застави комунального майна не вимагають. Проте постає логічне питання – на який термін береться кредит та під який відсоток, і відповіді на нього громадяни досі не отримали. Таким чином, оцінити реальну привабливість запропонованих умов наразі важко – впевнена, що прес-служба Львівської міської ради прекрасно це усвідомлює, подаючи інформацію саме таким чином. І, нарешті, джерела надходження решти необхідних коштів змальовані у бізнес-плані, саме йому і доводиться сліпо вірити.

Але ж що найбільше захоплює – при цьому всьому можновладці обіцяють не змінювати ціни проїзду. Не сприйміть мене неправильно – я підтримую думку, що із такою неймовірною оптимізацією транспортної системи повинне прийти і зниження ціни, але ж як це працюватиме? Згідно офіційної інформації, ТзОВ «Леокарт» отримуватиме не більше 15% об’єму продажів квитків, “на забезпечення обслуговування взятих на себе транспортних зобов’язань, тобто обслуговування позики і обслуговування інвестиційних коштів, які будуть вкладені кожним з учасників”. Наскільки правдоподібним Вам видається те, що перевізники із усмішкою віддадуть із свого прибутку цих 15%, при тому, що на даний момент вони впевнено доводять необхідність збільшення ціни проїзду? А кошти на обслуговування апаратури та на утримання ТзОВ «Леокарт»? Не знаю, наскільки справедливою є ціна із народного фольклору у 5 грн, проте нинішні 2 грн видаються дедалі більш утопічними.

І наостанок проведемо невеликий міжнародний тематичний огляд новин. Рівно рік тому у Ризі відбувалось протистояння, спричинене вводом електронного квитка та одночасним підняттям ціни на проїзд. Цікаво, чи мине нас це боком, як і обіцяно владою? Також, мабуть, не варто ігнорувати той факт, що у Латвії розірвано трьохсторонній договір, який передбачав надання послуг компанією “Рігас Карте”. Цікаво, Латвією керують імпульсивні самодури, чи є в таких вчинках зерно раціонального?

Ви все ще вважаєте зміну транспортної схеми Львова найбільшим злом 2012 року? Напевне, про це можна буде судити власне наприкінці року. Наразі пропоную запастись терпінням та поп-корном для спостереження за зміною лиця європейського міста, а також підготуватись до нової хвилі тихих протестів та кухонних революцій. Зрештою, буде колись що згадати, внукам розповісти, фотографії показати. Що ж стосується жителів інших міст, які все ще вважають досвід Львова передовим – Ваші перспективи стають дедалі веселішими.

P.S. Навіть після публікації другої статті на тему транспортної системи у Львов все ще соромлюсь задати одне питання, доволі делікатне та безглузде одночасно. Скажіть будь-ласка, навіщо нам це все?

Оксана Невоструєва